Мій Незнайомцю...
Якою б цинічною чи егоїстичною не здавалася людина, вона може знайти своє щастя! Можливо, у дотиках, від яких іде тремтіння по тілу. В усмішках, що дарує щодня. Напевне, найбільша людська дурість - у боязні. Боязні зробити вчинок, оголити свою душу, відкритися. Ми завжди боїмося, і тому так часто програємо!
Цей лист Тобі, хто змінив моє життя!
Я вже втомилася боятися.
Якби у тебе, Незнайомцю, була можливість сказати кожній людині на планеті щось найважливіше, чи скористався б ти нею?
Як не дивно, але ніколи не знаєш, який поцілунок стане останнім, яка розмова більше ніколи не повториться, з ким більше не посперечаєшся і куди більше ніколи не повернешся.
А час змушує задуматись.
І нікуди не втечеш з цієї планети, тим паче, від себе.
Мій загадковий Гостю! За вікном холодна зима. У моїй пам’яті зринають лише деякі дні.
Відчай поглинає мене!
Усе закінчується!
Ось чому я пишу цього листа. Це мій єдиний вихід. Ви – мій єдиний порятунок. Можливо, лише у цьому листі я зможу бути по-справжньому вільна, не буду соромитися своїх оголених думок. Не хочу гадати. Що буде завтра, через тиждень, місяць, рік…
Спочатку ми поспішаємо, а потім жалкуємо…
Зізнаюсь: після першої нашої зустрічі я зрозуміла, що хочу житии, кохати, мати надію на взаємність. Ви відкрили мене. Зрозуміли. Але не мої почуття до Вас.
На жаль, у нашому житті час вирішує все. Хай він зупиниться, а я буду йти. Я стану Вашим янголом. Вашою музою. Вашою надією. А Ви любіть! Не зупиняйтесь! Ідіть далі, не оглядаючись. Я буду поруч!
У хвилини втоми, зневіри, коли сумнів переходить у безнадійність, - я молюсь. Часто мені хочеться, щоб хтось сів поруч і сказав: «Я тебе розумію». А як іноді хочеться знати, що все недарма!
У кожному з нас цілий всесвіт почуттів. Я пізнала Вас. І досі пам'ятаю Ваш голос. Він був хрипкий, але такий чуттєвий! Я довго не могла до нього звикнути: хоч би про що Ви не говорили – про погоду, книжки, філософію – усе звучало солодко непристойно, ніби найбільша відвертість.
Ніколи не пізно боротися за те, що стає тобі дорогим. Боріться, мій Незнайомцю! Боріться! А я буду Вашим янголом, який укаже вірний шлях. Молюсь за Вас!
…Я хвора. Хвора Вами, Вашими думками, словами, поглядами, своєю безнадією. Я хвора приреченістю.
…Холодна зима. Я ризикнула покохати, стоячи над прірвою смерті.
Прощавай, Той, що змінив моє життя!
Відпускаю…
Назавжди?..
|
